Реферат (доклад)
Тема:Фінансова система

План:
1.Суть фінансів
2.Функції фінансів         
3.Фінансова система
4.Висновок                       

Суть фінансів
Фінанси — сукупність економічних відносин, пов'язаних з системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення. Фінанси включають лише ті відносини, які стосуються процесу утво¬рення, розподілу та використання фондів гро¬шових коштів на підприємствах, у регіонах і народному господарстві країни загалом.
Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава в цілому й населен¬ня країни. Вони виконують важливу роль у забез¬печенні руху відповідної грошової маси від низових ланок виробництва до центру й навпаки. Взаємодія суб'єктів фінансів здійснюється у про¬цесі формування й використання амортизацій¬ного фонду, фонду нагромадження, фондів для вирішення різноманітних соціальних проблем.
Фінанси обслуговують кругооборот та оборот виробничих фондів у грошовій, виробничій і товарній формах, а також охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в Ощадбанки тимчасово вільних грошей. Через фінансові важелі держава, у свою чергу, надає населенню кредити, регулює індивідуальну тру¬дову діяльність, здійснює управління соціально-економічними. процесами, визначає темпи та пропорції суспільного відтво¬рення.
Фінансові відносини складаються також між підприємства¬ми й банками, організаціями матеріально-технічного постачан¬ня. Вони будуються за певними принципами, головними серед яких є повна економічна самостійність підприємств, право на ведення незалежної від держави власної фінансової полгтики.
Фінансові відносини виникають також у внутрігосподар¬ських зв'язках, особливо за умов розвинутого внутрігосподар¬ського розрахунку, бригадних форм організації праці, оренди структурних підрозділів. Акціонування значної частини суспіль¬ного виробництва також породжує нові форми фінансових відносин, які сприяють залученню додаткових коштів трудящих у виробництво й заохоченню високоефективної праці.

Функції фінансів
Суть фінансів концентровано вираже¬на у виконанні ними таких функцій:
акумулюванні грошових коштів у конк¬ретних видах цільових фондів (розподільча функція), здійс¬ненні грошового контролю за використанням матеріальних ресурсів, стимулюванні прогресу.
Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступає гро¬шова форма вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства. На основі даної функції:
а) здійснюється заміщення вартості спожитих засобів ви¬робництва і утворення первинних доходів у вигляді прибутку, нарахувань на соціальне страхування, утворення резервних і страхових фондів;
б) забезпечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси на утримання і розвиток невиробничої сфери, здійс¬нюється внутрігалузевий, міжгалузевий і міжрегіональний роз¬поділ національного доходу.
Акумулюючи та регулюючи фінансові ресурси, держава здатна активно впливати на формування оптимальних про¬порцій між нагромадженням і споживанням, виробничою і невиробничою сферами, 1 і 2 підрозділами суспільного вироб¬ництва, окремими галузями народного господарства та економічними регіонами.
Контрольна функція фінансів органічно випливає з роз¬подільчої. Вона передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами та організаціями порядку акумулювання й
використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів суспільного призначення та вико¬нання фінансових зобов'язань перед державою. Через фі¬нансове законодавство держава регламентує й регулює про¬цес нарахування, огтримання, зміну й відміну платежів у бюд¬жет.
Стимулююча функція фінансів покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва, так регулю¬вати вартісні пропорції, щоб вони створили достатні умови для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціальну стабільність суспільства, про¬вокує економічно невиправдане зростання цін і зниження продуктивності праці.
Ні розподільча, ні контрольна функції фінансів за умов адміністративно-командної системи достатньо не вивчалися, тому що фінанси були адміністративно-наказовим фактором надцентралізації, підпорядковувалися не економічним зако¬нам, а пануючим політичним та ідеологічним принципам. Така багаторічна орієнтація призвела до розвалу фінансів, дефор¬мації системи господарювання, стимулювала відчуження працівників від засобів виробництва й результатів праці. Щоб перебороти негативні процеси й радикально реформувати фінанси, необхідно прискорити процес демонополізації, де¬централізації й роздержавлення. Нові фінанси повинні орга¬нічно цілеспрямовуватися на підвищення ефективності вироб¬ництва, зміцнення принципів господарського розрахунку, ство¬рення умов для конкуренції та підприємництва.

Фінансова система

Фінанси функціонують через фінансо¬ву систему, яка включає сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприєм¬ствами, між підприємствами, організаціями і їх об'єднаннями, відносини держави з підприємствами та організацій з насе¬ленням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін. Важливим елементом фінансової системи є Міністерство фінансів України та його органи на місцях. Саме воно почало формувати й використовувати головні економічні регулятори і несе за це цілковиту відповідальність.
        За умов ринкової економіки забезпечити чітко діючий ме¬ханізм переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яке в основному здійснює заощадження, до інвестицій, що реалізуються підприємствами, здатний лише чітко функціо¬нуючий фінансовий ринок. Його можна схематично зобразити так:

Жодна з складових фінансового ринку не може бути само¬стійним інструментом ринкової економіки, тому що вони взаємозв'язані і взаємопереплітаються. Але й мають свою специфіку. Держава мусить добре врахувати цю специфіку і використати такі механізми регулювання кожного з цих інститутів: банківського ринку, ринку-цінних паперів і страхово¬го ринку для покращання економічного стану всіх суб'єктів господарського життя і піднесення ефективності суспільного виробництва. І хоча фінансовий ринок в Україні лише заро¬джується, його головні діючі елементи вже працюють. Зокре¬ма, склалася національна банківська система, розпочалася робота первинного ринку цінних паперів, започатковано стра¬ховий ринок, що невпинно набирає сили. Основними суб'єкта¬ми фінансового ринку є емітенти, інвестори та фінансові посередники.
Розвинений фінансовий ринок складається з різноманітних каналів, які можна узагальнити у формі двох груп: а) канали прямого фінансування, за якими кошти пересуваються безпо¬середньо від власників заощаджень до позичальників шляхом продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів; б) канали непрямого фінансування, за якими потоки грошових коштів від власника заощаджень до позичальника спрямовуються через фінансових посередників (банки, страхові компанії та інші позичково-заощаджувальні заклади). Завданням фінансових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше, ніж тратить, до тих, хто тратить більше, ніж заробляє. У цьому процесі найважливіші функції виконують банки, тому що вони цілеспрямовано регулюють потоки гро¬шових коштів від власників заощаджень до інвесторів.
Фінансова система України має досить складну й багато¬рівневу структуру. Складовими трирівневої системи фінансів є: фінанси первинних структурних ланок економіки, тобтофінанси підприємств і організацій; державні фінанси; фінанси населення. Графічно дану схему можна зобразити так:
Вказані у даній схемі складові ланки фінансової системи при подальшому розгляді включають фінанси галузей еконо¬міки, фінанси державних підприємств, кооперативних, акціо¬нерних, приватних та інших підприємств.
Основними принципами побудови даної трирівневої сис¬теми фінансів стали:
а) повна економічна самостійність фінансів підприємств і їхнє відокремлення від державних фінансів;
б) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі й фонду соціального страхування, пенсійного та інших;
в) самофінансування усіх господарських суб'єктів;
г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;
д) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб'єктів господарювання;
е) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності. Реалізація цих та інших принципів допомогла б фінансам зайняти належне їм місце у всій економічній системі, обслуговувати оборот і кругооборот фондів, підвищувати ефективність виробництва, продуктив¬ність праці і якість продукції.
   
    Фінансова система України ще й нині не звільнилася від таких негативних рис тоталгтарної держави, як надцентралоація, однорівнева форма, планування зверху, державний розподіл фінансів і матеріальних ресурсів для вирішення проб¬лем держави, суспільства .і підприємств. Шляхом інфляційного падіння життєвого рівня більшості населення воно й нині фактично залишається вилученим із системи фінансів.