Реферат: Види і типи економічної конкуреції.

1. Види і типи конкуреції
Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинуто¬го товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів вироб¬ництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органі¬зації виробництва і систем заробітної плати тощо.
Дія інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму.
На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу ви¬робництва (початок XVI — кінець XIX ст.) панувала вільна конкуренція між власниками невеликих підприємств, які ви¬робляли товари на невідомий ринок, у формі внутрішньогалу¬зевої та міжгалузевої конкуренції. Вільна конкуренція зумо¬вила розвиток концентрації та централізації виробництва і ка¬піталу й на певному етапі (остання третина XIX ст.) привела до виникнення монополій.
На сучасному етапі конкуренція ведеться насамперед між гігантськими об'єднаннями, всередині них, а також між під¬приємствами немонополістичного сектора економіки та різ¬них форм власності. Її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується зі сфери обігу у сферу виробницт¬ва. з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціо¬нальний рівні.
Методи конкурентної боротьби ~ це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту про¬дукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тим¬часове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використо¬вуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.
Як складова частина господарського механізму конкурен¬ція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покуп¬цями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зрос¬тають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотний механізм існує за конку¬ренції покупців. У результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народ¬ного господарства.
У ході еволюції економічної системи змінюється і конку¬ренція. Так, на нижчій стадії капіталізму, панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і кон¬курентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За цих умов процес ціноутворення здій¬снюється внаслідок вільної (без будь-яких обмежень) і сти¬хійної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморе¬гулювання економічної системи. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживачів. Ідеальною моделлю у цій схемі е ситуація, коли споживач завжди має рацію, повністю виключається його дискримінація, що означає своєрідний диктат споживача над продавцем.
За вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам в сучасних умо¬вах відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. На тривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспіль¬не необхідних витрат виробництва.
В умовах капіталізму вільна конкуренція виявляється у конкурентній боротьбі як між різними формами приватного капіталу (промислового, торговельного, банківського та ін.), так і всередині кожного з них. Така конкуренція набуває фор¬ми внутрішньогалузевої та міжгалузевої.
Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, органі¬зації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному з них встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже, й індивіду¬альна вартість виробництва.
Але ціни на ринку, як уже зазначалося при розгляді вар¬тості товару, тяжіють до витрат, що встановлюються на під¬приємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.
Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, сти¬мулює процес концентрації виробництва і капіталу.
Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товарови¬робниками, які діють у різних галузях народного господарст¬ва. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу про¬дукту .Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вклада¬ти свої капітали в галузі, де був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки) зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а в других — збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені .у галузях, куди переливаються нові капітали, зни¬жуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталів) — зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кіль¬кість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є еле¬ментом середніх ринкових цін або цін виробництва. Отже, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або сус¬пільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.
3 виникненням монополій вільна конкуренція перетворю¬ється на монополістичну, або недосконалу.
Недосконала конкуренція ведеться між крупними компанія¬ми (всередині монополізованого сектора, між членами групо¬вих монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це бороть¬ба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння Інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо).
Особливістю недосконалої конкуренції є й те, що вона все більше переміщується зі сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Це означає, що вона все більше грунтується на впровадженні нових досяг¬нень науки й техніки у виробництво і спрямована на поліп¬шення якості продукції. Внаслідок цього розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції.
Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зни¬ження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко вдаються до ма¬ніпулювання цінами (встановлюють знижені, поки товар не завоює ринок збуту, після чого значно підвищують їх), до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.
Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробника¬ми за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Крім того, для завоювання більших ринків збуту компанії продовжують строки гаранто¬ваного обслуговування, надають кредит для покупців та ін. Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси спожива¬чів.
Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкурен¬ція, яка ведеться переважно неекономічними методами.

2. Конкуренція і монополія
Монополія — це окремі наймогутніші підприємства або об'єднан¬ня декількох підприємств, які виробляють переважну кіль¬кість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки. Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворен¬ня — безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживан¬ня. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі ви¬никли найпростіші форми монополістичних об'єднань — кар¬телі та синдикати.
Складніші форми монополістичних об'єднань з'являються тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу без¬посереднього виробництва.
За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та пере ливання капіталів вертикальна інтеграція переростає у дивер¬сифікацію, яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії в галузі, що безпосередньо не пов'язані з основною сферою її діяльності.
Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінан¬сувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і техноло¬гію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а отже, при¬стосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до струк¬турних зрушень в економіці. Тому не дивно, що на сучасному етапі розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Утворення таких міжфірмових об'єднань, консорціумів пов'язане насам¬перед з реалізацією великих науково-технічних програм. Ство¬рюються також корпоративні дослідницькі організації.
В останні роки одним із напрямів вертикальної інтеграції і диверсифікації (тобто збільшення числа галузей, у які здійс¬нює експансію та чи інша монополія) стало формування торго¬вельно-промислових комплексів, інтеграція крупних промисло¬вих корпорацій з торговельними компаніями. У 80-ті pp. така вертикальна інтеграція охоплює сферу зовнішньої торгівлі.
Монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу. Тому П.Самуельсон називає мо¬нополію економічним злом.

Використана література
1. Основи економічної теорії. - К., 1997
2. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. - К., 1997
3. Самуельсон П. Економіка. - Львів, 1993